Історія

 

Історія

  

   Літопис Верхняцької дослідно-селекційної станції розпочинається з 1899 року в селищі міського типу Верхнчяка, розташованому на Черкащині в басейні Південного Бугу у верхів’ї річки Уманка.

   Більш ніж вікову її історію можна розділити на три основних періоди.

   Перші двадцять років свого існування, в дореволюційний період, будучи власністю місцевого поміщика-цукровара, на станції проводилась селекційно-насінницька робота, повністю підпорядкована вузьким інтересам її власника.

   За період Радянської влади  (1917 – 1991 рр.) вона стає державним дослідно-селекційною установою з такою структурою підрозділів: селекція цукрових буряків і зернових культур, механізація та агротехніка, захист рослин, хімізація, насіннєвий контроль.

   В тридцяті роки минулого століття на базі станції створюється Верхняцький елітно-насінницький радгосп, основним завданням якого було вирощування насіння цукрових буряків сортів, створених селекціонерами станції, який в подальшому перейменувався в ДПДГ «Христинівське».

   В 50 – 60-ті  роки станція стала основою, для організації Черкаської дослідно-селекційної станції.

   Не одне покоління провідних селекціонерів, за період з 1922 по 1972 рр., створили 25 сортів цукрових буряків. Це В.В.Михалевич, Т.Ф.Гринько, В.Г.Перетятько, М.С.Грицик та інші. Багата палітра сортів цукрових буряків, які поєднують врожайність з високою цукристістю, широко використовується в селекційній роботі інших науково-дослідних установ (Веселоподільській, Бійській, Білоцерківській, Первомайській, Межотненській, Льгосвькій станціях).

   Вироблене насіння дає можливість довести площі посіву фабричних цукрових буряків сортами Верхняцької селекції до 600 тисяч гектарів.

   Найбільш відомі такі сорти і гібриди верхняцької селекції: багатонасінні – Верхняцький 020 (вирощувався з 1953 по 1978 рр.), Верхняцький 038 (з 1957 по 1987 рр.) та Верхняцький 103 (з 1972 по 1989 рр.); однонасінні ЧС гібриди – Ювілейний (створений спільно з Уманським селекційним пунктом, районований з 1981 року), який у 1983 році був районований на площі більше 1 млн. га, Льговсько-Верхняцький ЧС14 (з 1989р.), ЛВЧС31 (занесений до Національного каталогу з 1991 р.), створені спільно з Льговською дослідно-селекційною станцією.

    Розширення та поглиблення наукової діяльності, відповідно до  вимог часу, залишило позитивний слід в селекції зернових культур.

    Багатий колекційний матеріал зернових культур, творча вдумлива праця селекціонерів під керівництвом завідувача відділу Л.П. Максимчука дали можливість уже в 1926 - 1930 роках передати у виробництво сорт вівса Верхняцький 053, озимого жита Таращанське ІІ, ячменю Верхняцький 04, Верхняцький 06, які успішно замінили на колгоспних полях сорти іноземної селекції.

   Селекціонери  Л.П.  Максимчук, Т.Д. Ковтун, І.Ф. Похиль, І.К. Безпалов, Я.Т. Загороднюк та інші створюють нові сорти озимої пшениці Лютесценс 9, Лютесценс 17, Ерітроспермум 15, сорт озимого жита Таращанське ІV, сорти ячменю Верхняцький 8, Верхняцький 2038, вівса Советский 339. Створені сорти зернових культур успішно проходять державне сортовипробування і передаються у виробництво.

   Із великої кількості матеріалів озимої пшениці у 1970 році селекціонери А.А.Вакуленко і Л.В.Сигида створили високоврожайний з покращеними технологічними якостями сорт озимої пшениці Черкаська рання.

   Селекційну роботу з озимим житом проводить Е.С.Чеховська, яка з січня 1965 року очолювала відділ селекції зернових культур. Під її керівництвом виведено сорти озимого жита Нива, Верхняцьке тетраплоїдне, Верхняцьке 32. Останній сорт довгий час був національним стандартом, як і створений Я.Ф.Загороднюком сорт вівса Советський 339.

   Розуміння того, що без збалансування поживних речовин у ґрунті, оптимального насичення ним ґрунту під ту, чи іншу культуру не дасть бажаних результатів в отриманні високих і сталих врожаїв. зумовило створення відділу хімізації, завданням якого було встановити дози, форми, види добрив, а також способи їх застосування.

   Ця робота проводилась в польових сівозмінах, але отримані дані були не достовірними. Тому в 1937 році на Христинівському відділку станції закладається дослідне поле, площею 66 га для порівняльного вивчення травопільної та паропросапної системи землеробства із накладенням на них удобрення сільськогосподарських культур.

   Створюється агрохімічна лабораторія для поглиблених агрохімічних, мікробіологічних та агробіологічних досліджень, яку очолив І.Ф. Скітський.    

   Досконале вивчення набору та чергування культур дало можливість рекомендувати стосовно спеціалізації господарств десятипільні польові, восьмипільні кормові сівозміни з максимальним виходом продукції та мінімальними затратами праці на її виробництво. Проведення дослідів на станції здійснювали П.Д.Рябушко, П.К.Демченко, М.М.Марти нович.

   У 70-ті роки спеціалісти відділу землеробства В.Х.Радзівіл, В.П. Хоменко вивчають в тимчасових дослідах хімічні методи боротьби з бур’янами в посівах цукрових буряків і рекомендують виробництву, як більш ефективні, бакові суміші, а у відділі захисту рослин продовжують вивчення хвороб цукрових буряків та розробляють методи боротьби з ними.        

   За успішну роботу із виведенням нових сортів цукрових буряків і зернових культур та у зв’язку із 50-ти річчям заснування, колектив Верхняцької дослідно-селекційної станції у 1949 році було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, а 27 працівників – орденами та медалями.